Чи справді ми вільні від таких колективних помилок у цю епоху цифрової трансформації? Інтернет і соціальні медіа допомогли нам демократизувати інформацію, водночас створивши небезпечне середовище, у якому фейкова інформація та упереджені твердження можуть бути поширені за частку секунди.
Механізм колективної пропаганди надзвичайно тонкий. Люди інстинктивно прагнуть відповідати тому, у що вірять багато інших людей. У минулому це допомогло нам вижити як частина еволюційного механізму, але в сучасному суспільстві воно може стати фатальною пасткою. Примітно, що соціальні медіа надають користувачам адаптовану інформацію за допомогою алгоритмів, що посилює упереджену інформацію. Користувачі неодноразово стикаються з вмістом, який узгоджується з їхніми поглядами, що послаблює їхнє критичне мислення та робить їх більш вразливими до фейкової інформації чи підбурювання. Вплив цих алгоритмів не обмежується особистим рівнем. Погляди групи чи спільноти можуть бути спотворені, впливаючи на процес прийняття рішень суспільством загалом. Поширення дезінформації під час виборів і необґрунтована мова ворожнечі, спрямована проти певних груп, є кількома типовими прикладами групового менталітету, посиленого алгоритмами. Як наслідок, це загрожує самій структурі демократії та загострює соціальний конфлікт.
Щоб подолати ці небезпеки, навчання медіаграмотності є обов’язковим. Медіаграмотність включає в себе здатність споживати інформацію, а також її подальший аналіз і критичний перегляд. Завдяки такій освіті ми можемо досягти правди, не вводячись в оману фейковою інформацією та пропагандою.
Потрібно логічно аналізувати інформацію, не піддаючись емоціям. Нам слід бути обережними з сенсаційними заголовками чи емоційно насиченим вмістом, розглядаючи приховані обґрунтовані причини.
Дійсно, медіаграмотність має бути включена як обов’язкова навчальна програма від початкової школи до коледжу. І сім’ї, і суспільство повинні розвивати середовище, де сприяють критичному мисленню та перевірці інформації. Увесь процес слід розглядати не лише як обов’язок навчальних закладів, а як колективне соціальне зобов’язання. Ефект медіаграмотності може бути очевидним не відразу. Однак у довгостроковій перспективі всі члени суспільства зможуть критично мислити та розпізнавати правду, тим самим мінімізуючи вплив дезінформації. Зрештою, суспільна довіра буде відновлена, а демократія зміцнена.
Що ще важливіше, ми повинні навчитися ретельно перевіряти джерела та достовірність інформації, яку ми отримуємо, чи є автори новин упередженими, підстави цитованої інформації, погляди експертів та академічні докази, серед іншого. Ми повинні мати спосіб мислення шукати правду. Замість того, щоб беззастережно довіряти одному джерелу інформації, ми повинні мати можливість порівнювати та аналізувати різноманітність довірених ЗМІ. Активне використання веб-сайтів для перевірки фактів в Інтернеті або загальнодоступних ресурсів може бути ефективним інструментом.
Як казав Галілей, ми повинні постійно шукати істину і розмірковувати над собою. Медіаграмотність є основною здатністю підтримувати демократію та правду. Розуміння істини походить від індивідуального критичного мислення та нескінченної серії питань, а не від колективного тиску. Ми зможемо наблизитися до справжньої демократії та правди лише тоді, коли виступимо вперед як незалежні агенти медіаграмотності.
